Мої роботи

Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації
СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

                                                     Кафедра теорії та методики виховання


                                                       ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ

ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ КАШПО ДЛЯ КВІТІВ
                                            
                                             Випускна творча робота

                                                   слухача курсів вчителів трудового навчання
     (02.03. – 06.03.15 – н.с., 6.04. – 10.0415 –е.с.),
учителя трудового навчання
Тростянецької спеціалізованої
          школи І-ІІІ ст.  №3                                                    Тростянецької районної ради
          Сєрікової Алли Миколаївни                                                                 
                                                             Науковий  керівник:
ст. викладач кафедри теорії та методики виховання
Крот Галина Вікторівна.


Суми  2015

Етапи проектування
ВСТУП …………………………………………………………………………..
І етап – Організаційно-підготовчий…………………………………………..
1.1. Історія виникнення  проектованого виробу (або тлумачення значення назви проектованого виробу за словником.
1.2. Обґрунтування вибору об’єкту проектної діяльності та його
актуальність……………………………………………………………………….
1.3. Призначення виробу, що проектується……………………………………
1.4. Аналіз конкурентної спроможності виробу на ринку……………………….
1.5. Вимоги до проектованого виробу…………………………………………….
1.6. Вимоги до матеріалів. ………………………………………………………...
ІІ етап – Конструкторський……………………………………………………...
2.1. Аналіз моделей – аналогів……………………………………………………
2.2. Ескізний малюнок остаточного варіанту виробу……………………………
2.3. Вибір  конструкційних матеріалів……………………………………………
2.4. Інструменти та пристрої необхідні для роботи……………………………...
2.4. Підбір оздоблення……………………………………………………………..
2.5. Створення композиції для оздоблення виробу………………………………
2.6. Креслення виробу……………………………………………………………...
ІІІ етап – технологічний………………………………………………………….
3.1. Технологічна послідовність виготовлення виробу …………………………
3.2. Виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом з дотриманням технологічної, трудової дисципліни, культури праці……………………………………………………………………………
IV етап – заключний……………………………………………………………
4.1. Розрахунок собівартості виробу…………………………………………..
4.2. Висновок………………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………

















1.1 Організаційно-підготовчий етап проектної діяльності
З історії тлетіння з газетної лози

Історія розвитку лозоплетіння

Плетіння з природніх матеріалів, як припускають чимало дослідників належить до первісних виробів, і мабуть випереджує ткацтво та виготовлення керамічного посуду. Але якщо археологія, поки що не дає матеріалу, щоб підтвердити першість плетіння, то етнографія деяких народів Австралії, Південно – Східної Азії, Африки та Америки засвідчує наявність плетіння при відсутності ткацтва. Логічні міркування над цією гіпотезою приводять до висновку, навивання та плетіння простіші, бо не потребують попередньої обробки сировини й особливого устаткування а тому мали виникнути найшвидше.

Найдовші археологічні пам`ятки плетіння – залишки мішків, кошиків, тарілок для хліба, накривок для кошиків і глиняного посуду знайдено в Єгипті, Месопотамії, Балканах, у Великобританії, Швеції та інших, і датуються V-IV тис. до. н. е. В неоліті практично виникли всі основні техніки плетіння: спіральна, полотняна (пряме христовидне плетіння), каркасна, стрічкова, тощо. Здебільшого для плетіння (спірального, полотняного) використовували м`які матеріали: солома , шувар, папірус, очерет, та інші.

Існують підстави вважати, що керамічний посуд спочатку у деяких країнах виготовляли на плетеній основі, тобто кошики для водонепроникнення обліплювали глиною. Під час випалу плетений каркас згорав, а черепок набував необхідної міцності.

У наступні епохи бронзи та заліза плетіння не набувало принципово нових технічних досягнень. Майже всі техніки були вже відомі, й на долю наступних поколінь залишилося тільки їх відшліфувати, дбаючи про різноманітність і досконалість конструкції виробів. В Античних країнах для плетіння частіше використовували прути дерев та кущів, їх коріння та інші матеріали. Тому тут особливо поширилася каркасна техніка плетіння а кошики різноманітного призначення і форми стали основними типологічними напрямами плетеного виробництва.

Деякі предмети з лози Античних міст Північного Причорномор`я за археологічними даними близькі формою і технікою виготовлення до виробів українського лозоплетіння ХVIII – поч. ХХ ст; що засвідчує традиційність ремесла і вікову спадкоємність культури.

Плетення продовжувалось розвиватись у колишніх ремеслах колоніях. Плетені вироби відносились до предметів першої необхідності і виготовляли їх спеціальні майстри кошикарі, плетільники рибальських споряджень та інші.

З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і вулики.

Плетені вироби багатьох народів позначені національною своєрідністю, використання місцевих матеріалів, улюблених технік плетіння, виготовлення відповідних типів речей. Однак через слабку тривкість природних матеріалів плетені предмети з цих віддалених часів до нас не дійшли. Існують лише різні опосередкові свідчення їх широкого застосування.

Мода на плетені вироби збереглася у продовж всього середньовіччя.

Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст. Важливим джерелом пізнання плетених речей початку ХIХ ст., зокрема особливостей їх функціонування на Західному Поділлі та в Карпатах є акварелі львівського художника Ю. Глоговського. Малюючи людей в народному одязі та побутові сцени він водночас зображав як доповнення плетені кошики, брилі, клітки.

Лозоплетіння таким чином розповсюдилось у місцевостях прилеглих до озер і річок.

У Карпатах і на Поліссі сировиною для плетіння з народних матеріалів були коріння сосни, гілки ліщини тощо.

Найбільші центри плетіння зосереджені у тодішніх Київській, Чернігівській, Полтавській, Волинській губерніях та на Галичині.

Розвитку промислу плетіння з природних матеріалів сприяли засновані у 80-х роках ХIХ ст., школи і навчальні майстерні. Одна з перших таких шкіл виникла у 1879 році у с. Нижнів (тепер село у Тлумацькому районі) у 1891 році в місті Сторожинець на Буковині.

Кошикове ремесло було одним з самих розповсюджених промислів Росії на Україні. Крім Підмосков`я великими центрами кошикового ремесла були Костромська, Ярославська, Іванівська, Казанська, Володимирська, Оренбургська а також Чернігівська, Київська, Харківська, Волинська та інші губернії. Йшли роки, цей промисел поступово втрачав своє значення.

В теперішній час далеко за межами України відома продукція Чернігівської фабрики лозових виробів. Підтримують і розвивають традиції промислового лозоплетіння Боромленська фабрика “Лоза” на Сумщині, Великобагачанська фабрика “Веснянка” на Полтавщині, Корсунь-Шевченківська фабрика “Корсунчанка” на Чернігівщині, Ратківська фабрика “Веснянка” на Волині, завод “Маяк” на Хмельниччині, Хустська фабрика “Нарциз” на Закарпатті та багато інших.

Художнє плетіння з лози (як і з рогози та соломи) має свої регіональні особливості. Механізмом збереження та трансформації регіональних особливостей виступає художня традиція, яка з покоління в покоління передавала художньо-технічні прийоми, навички, ремісничу технологічну майстерність.

Виявлення регіональної картини розвитку плетіння утруднюється такими трьома факторами:


  • регіональні особливості нашого нового й новітнього плетіння з рослинних матеріалів меншою мірою зумовлені місцевими традиціями, порівняно з іншими давно і широко вкоріненими видами народного мистецтва;

  • нерівномірне поширення даного виду художнього ремесла, значно більше в умовах довгого панування напівнатурального господарства (Карпати, Полісся) та порівняно менше в промислово розвинених областях південно-східної України;

  • невідповідність історико-культурного районування та сучасного адміністративного розподілу.

На Придніпров’ї та Слобожанщині розвинені всі різновиди плетіння з лози, рогози та соломи, документальні свідчення про їх високий функціональний        та естетичний рівень сягають середини ХІХ ст. Тоді ж поруч із кустарним виготовленням виробів почався процес організації ремісничих навчальних закладів і організованого збуту.Високорозвинене народне плетіння Північного Заходу України меншою мірою зазнало впливу навчальних закладів, скупників і фабричних форм виробництва, порівняно з Придніпров’ям та Слобожанщиною. Із великих підприємств відома тільки фабрика в Полонному.
       На Поділлі та Півдні України плетіння з рослинних матеріалів розвинуте сьогодні порівняно менше, ніж у східних та західних областях. Тут немає великих підприємств, подібних до лозоплетільних фабрик Чернігова, Боромлі на Сумщині чи Полонного на Волині. Як і сто років тому на Поділлі переважають вироби з рогози.
      В низинних районах Карпатських областей лозо- та коренеплетіння розвинуте більше, ніж у гірських районах. Найбільш економічно доцільною галуззю є лозовий промисел Закарпаття, де в останні десятиліття спостерігається низький рівень зайнятості населення. Одним з найдавніших і найпродуктивніших центрів плетіння є с. Іза Хустського району. Основними продуктами виготовлення є кошики, що визначаються тут найбільшою варіантністю функціонально-художніх типів і їх місцевих назв.
     Порівняно з Західною Європою, меншою в усіх регіонах України була роль навчальних осередків і зовсім не сформувалися спеціалізовані музеї лозоплетіння. З одного боку, це загальмувало процес розвитку, технічного та художнього вдосконалення галузі, зумовило впродовж ХХ ст. її низький престиж і довге невизнання в якості повноцінного різновиду декоративно-вжиткового мистецтва. З другого боку – посилило фольклоризацію, місцеву самобутність, завдяки якій українське плетіння сьогодні можна значною мірою вважати органічною складовою традиційного народного мистецтва.
       Народне декоративне мистецтво плетіння – своєрідне художнє явище українського народного мистецтва. Загальною художньою основою його служить розумне співвідношення традицій і новаторства, колективності та індивідуальності в творчому процесі. В ньому все відмічено печаттю доцільності, життєвої мудрості. Народне мистецтво плетіння характеризується вивіреністю, чіткістю і бездоганною досконалістю. Це результат праці багатьох поколінь, художня традиція, що увібрала в себе досвід минулого.
Обґрунтування вибору об’єкту проектної діяльності
В даний час все популярнішими стають вироби з журналів і газет. Такі саморобні оригінальні штучки як ні що інше прикрасять інтер’єр вашого будинку. При цьому, для того щоб їх зробити не потрібно купувати спеціальні матеріали, достатньо просто взяти скупчилися будинки глянцеві журнали, рекламні проспекти і газети, використаний папір А-4. Також буде потрібно клей, терпіння і, звичайно ж,  фантазія.                                                              До речі, саме поняття «газета» має цікаве походження, наше сучасне періодичне видання зобов’язане своєю назвою італійської монеті «gazzetta», її потрібно було сплатити для перегляду листка зі світськими і торговими новинами. Але сьогодні проблем з газетами і журналами немає, тому можна приступати до освоєння технології та починати створювати красиві і оригінальні вироби з газет своїми руками.                                          Об’ємне плетіння з паперу — ще один цікавий спосіб отримання з паперу дивовижних декоративних штучок, таких як оригінальні підноси, підставки для пляшок, кошики, глечики, горщики та багато іншого. Поряд з Квілінг та орігамі плетіння з паперу є дуже популярним видом рукоділля.                          Плетіння з паперу легко освоїти, а необхідні матеріали напевно знайдуться в будинку у кожного. Для плетіння з паперу чудово підійдуть старі газети, журнали. Знадобляться також ножиці, лінійка, клей або скотч.                                Папір (листи газет, журналів) необхідно нарізати на заготовки потрібного розміру, а кожну заготовку слід звернути в досить щільну трубочку. Необхідна щільність визначається, виходячи з необхідної гнучкості отриманої трубочки: чим щільніше трубочка з паперу, тим складніше її зігнути в потрібному напрямку. По закінченню згортання трубочок, кожна з них промащується клеєм (ПВА або силікатною) або скріплюється скотчем. Кількість трубочок з паперу залежить від розмірів виготовляється вироби. Для виготовлення виробів можна використовувати будь-які газети. Дуже важливим для полегшення роботи та якості майбутніх виробів є їх правильне нарізання на смужки з обов’язковим урахуванням напрямку волокон. Для того щоб визначити у якому напрямку потрібно різати, потрібно взяти край газети і спробувати її скрутити. В одному напрямку вона буде легко скручуватись, а в іншому - ламатись і розриватись. Складати газету потрібно вздовж того напрямку де газета легко скручується. Ширина нарізаних смужок близько 10 см.
        З отриманих трубочок на манер лози і плетуться всілякі вироби. Коли закінчується одна трубочка, її обережно, за допомогою клею, з’єднують з наступною. Для того щоб зберегти необхідну форму виробів можна виконувати  навколо якого-небудь предмета-шаблону. Наприклад, виготовляючи підставку для пляшок, можна використовувати одну з пляшок як основу для плетіння.
Дно майбутнього плетеного вироби з паперу можна також сплести з паперових трубочок, а можна виготовити з щільного картону. Для цього слід вирізати з картону заготовку необхідного розміру і, відступивши від краю заготовки на кілька сантиметрів, наклеїти на її трубочки з паперу. Трубочки слід розподілити рівномірно. Можна додаткової заготівлею з картону закрити місця з’єднання з трубочками.
Після закінчення плетіння  його можна покрити акриловою фарбою, розкрити лаком. Так плетене виріб стане більш міцним і довговічним.

Призначення виробу, що проектується
Для розробки творчого проекту пропонується кашпо для квітів. Цей виріб можна застосовувати в побуті для того, щоб:
– викликати позитивні емоції;
– розвивати естетичні смаки;
– доповнити інтер’єр кімнати;
– надати приміщенню затишку;
– підкреслити смак її власниці;
– дарувати гарний настрій;
– заохочувати до догляду за квітами.
Вимоги до виробу:

1.     Зручність і практичність у використанні.
2.     Відповідати інтер’єру кімнати.
3.     Простота при виготовленні.
4.     Естетичний вигляд
5.     Відповідність матеріалу до призначення виробу.
6.     Наявність недорогих матеріалів;
7.     Відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.  
                     Аналіз моделей – аналогів
        Оскільки кашпо для квітів – це , насамперед,оздоба інтер’єру, і окраса кімнати, тому для  вибору свого варіанту кашпо я використала такий метод проектування, як метод зразків. Подивіться на ці витончені речі! У кожному будинку ніколи не бувають зайвими всілякі коробки і кошики: для білизни, усіляких дрібниць, яких у кожної господині завжди накопичується величезна кількість. Ми всі прагнемо купувати не тільки функціональні речі, а ще й гарні. Плетені предмети для інтер'єру якраз відповідають всім параметрам краси і функціональності. Вони дуже вдало вписуються в інтер'єр. 
Кашпо№1 виготовлене з паперової лози,оздоблене кружевом, фарбоване та покрите лаком. Просте у виготовленні.                 Кашпо №2 виготовлене з паперової лози               спіральним  плетінням, оброблене морілкою та лаком, має звичайний  вигляд.
Кашпо №3 виготовлене з паперової лози у формі чобітка поєднанням кількох способів плетіння, використано різнокольорову паперову лозу.Поєднано використання різних матеріалів.
Кашпо №4 виготовлене з паперу у формі кошика,яка є класичною і актуальною .Має естетичний вид, поєднує в собі два кольори.Просте у виготовленні, широке у способах застосування.
                                                                                                        
Кошпо №5 виготовлене з паперової лози у формі філіжанки з блюдцем, має естетичний вид, просте у виготовленні, але виглядає дуже витончено


№
п/п
№ кашпо/ Показники
Д 1
Д 2
Д 3
Д 4
Д 5
1.
Відповідати інтер’єру  кімнати
+
+
+
-
+
2.
Простота при виготовленні.
+
+
-
+
+
3.
Естетичний вигляд
+
-
-
+
+
4.
Відповідність матеріалу до призначення виробу
+
+
+
+
+
5.
Повинен відповідати санітарно-гігієнічним нормам
+
+
+
+
+
6.
Зручність і практичність у використанні
-
-
-
+
+

Проаналізувавши кашпо для квітівми визначили, що кашпо № 5 відповідає всім поставленим вимогам до виробу.
1.2.         Конструкторський етап.
Остаточно все обміркувавши щодо вимог до конструкції, необхідних матеріалів та інструментів, оздоблення виробу, я вирішила виготовити  кашпо для квітів № 5. Призначення кашпо – прикраса, оздоба приміщення.

Переваги: оригінальність конструкції, витонченість, естетичний вигляд,  вписується в інтер’єр  кімнати, простота виготовлення.
Вибір матеріалів.


Для виготовлення данного виробу було розглянуто конструкційні матеріали з яких виготовляють  кашпо для квітів: використаний папір формату  А-4, так як виріб має відповідати інтер’єру кімнати, мати естетичний вигляд, відповідати санітарно-гігієнічним нормам:добре митися, мати гладеньку поверхню.Матеріал повинен бути  недорогим . Тому для виготовлення кашпо для квітів я вибрала папір формату А-4, так як він відповідає всім вимогам.

 Габаритні розміри:  200х150х3 мм

Вибір інструментів.
Інструменти та обладнання передбачають використання:
*  Аркуші паперу А-4
* Клей ПВА
* Спиця для в’язання
* Ножиці, канцелярський ніж
* Фарба, лак, морілка на спиртовій основі.
Специфікація виробу
№ п/п
Найменування деталей
Кількість
Матеріал
Розміри, мм
1
Кашпо для квітів
1
папір
200х150х3

Для початку необхідно підготувати матеріал. Це може бути чистий папір, але практика показує, що плести з неї досить складно через її щільності, та не дивлячись на це виріб має більш естетичний вигляд, так як усі трубочки мають білий колір.для того, щоб було легше з ними працювати, іх розминають за допомогою дерев’яної качалки.Саме такий матеріал я і обрала для свого виробу. Звичайно, якщо є газетний папір, яка використовується в друкарнях, то це буде ідеальний варіант, так як відсутність друкованого тексту на ній значно полегшує фарбування виробу. Але про це трохи пізніше. Отже, приготуйте газети у великій кількості. За допомогою гострого ножа наріжте смуги шириною не більше 10 сантиметрів. Для початку можна потренуватися на більш коротких смужках і тільки після здобуття певного досвіду переходити до довгих. У той же час, зробити виріб з довгих смуг значно легше, ніж коротких.

Фото №1
Фото№2
Фото №3
Фото №4
Фото №5
Фото №6
Фото №7
Фото №8

1.3 Технологічний етап
На технологічному етапі ми здійснюємо виготовлення проектованого виробу – кашпо для квітів та його оздоблення.
            Технологічна карта на виготовлення виробу.
Послідовність виконання робіт
Поопераційні ескізи
Інструменти та обладнання
1
2
3
4
1.
Підготувати заготовки паперової лози для виготовлення кашто для квітів


ПапірА-4,спиця для в’язання, канцелярський ніж, клей ПВА
1
Розмістити основу для плетіння дна кашпо


Олівець, лінійка, шаблон, верстак
2
Виготовити дно виробу


Паперова лоза, клей ПВА
3
Плетіння чашки кашпо


Паперова лоза, клей ПВА
4
Розмітка блюдця чашки - кашпо


Паперова лоза, клей ПВА
5
Плетіння блюдця виробу


Паперова лоза, клей ПВА
6
Виготовлення ручки чашки - кашпо


Паперова лоза, клей ПВА, ножиці




1.4. Заключний етап
Розрахунок витрат матеріалів
Кашпо для квітів виготовлене з пеперової лози розміром 200х150 мм
Вартість матеріалу В1(використаний папер А - 4)=0 грн;В2 (клей ПВА)=7.00×5%÷100=0,35грн; В3(амортизація ножиць і спиці)=0,20 грн;В4(Фарба)=50×10%÷100=5 грн.Вся робота виконувала вдень. Тому витрати електроенергії відсутні.
Загальні витрати на виготовлення  кухонної дошки оздобленої випалюванням складають:
Сзаг=В1+В2+В3+В4=0+0,35+0,20+5=5,55грн.
Обійшовши всі магазини й ринки міста, я не знайшла виробів з кашпо для квітів виготовлених методом плетіння з паперової лози. Зробивши нескладний арифметичний розрахунок можна переконатися, що самостійне виготовлення кашпо для квітів дає змогу заощадити кошти та отримати задоволення. Враховуючи, що кашпо для квітів коштує приблизно 30 грн, можна провести арифметичний розрахунок і переконатися, що самостійне виготовлення кашпо для квітів дає змогу заощадити кошти та отримати задоволення
С економ=С маг-С заг=30,00-5,55=24,45грн.
                                                         
Висновок
                                         Проект «Кашпо для квітів».
Роботу я виконувала з зацікавленістю та захопленням. Незважаючи на те, що задум простий, деякі елементи з’єднання було потрібно правильно розташувати.Робота потребує обробки газет обо використаного паперу формату А - 4 , а також певного часу.
На мою думку, результат вартий зусиль. Виріб вийшов красивий та функціональний. Крім того слугуватиме прикрасою домівки. 



















                             



   Список використаних джерел
1. Волощук         І.С. Концептуальні засади розвитку творчих здібностей школярів // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2003. - №3. - С. 4-9.
2. Дьюи Д. Школы будущего. - Берлин: Госиздат, 1922. - 179 с
3. Кілпатрик В.Х. Метод проектов. Применение целевой установки в педагогическом процессе. - Л.: Брокгауз - Ефрон, 1925. - 43с.
4. Коберник Г.І., Сісецький П.В. Психолого-педагогічні основи диференційованого підходу до учнів // Поч. школа. - 1990. - №6 - С. 8-11.
5. Коберник О.М. Проектно-технологічна система трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2003. - № 4. - С. 8-12.
6. Коберник О.М. Проектування на уроках трудового навчання // Трудова підготовка в закладах освіти. - 2001. - №4. - С.23-26.
7. Коберник О.М. Проектування навчально-виховного процесу в школі. -К.: Хрещатик, 1996.- 168с.
8. Коберник О.М., Киричук О.В. Психолого-педагогічна діагностика рівня розвитку учнів і колективу школи. - К.: ІЗМН, 1998. - 93 с.
9. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене. -
10. http://www.pedlib.ru/Books/3/0212/index.shtml
11.http://www.iteach.ru/met/metodika/a_2wn3.php

12.Дизайн своими рукамиhttp://ok.ru/dizaynsvoimi
13.Методичні матеріали до викладання варіативного модуля «Технологія    плетіння з газетної лози


















Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ



Кафедра психології


Активізація критичного мислення учнів на уроках зарубіжної літератури
Екзаменаційна письмова робота

слухача курсів учителів російської мови та зарубіжної літератури (11.04.2016-18.05.2016),     
                                                            учителя російської мови та зарубіжної                              літератури
Тростянецької спеціалізованої школи І –ІІІ ст. №3 Сєрікової Алли Миколаївни

Науковий керівник:
старший викладач кафедри психології
Сидоренко Ірина Валеріївна




                                             
Суми – 2016


ПЛАН
ВСТУП……………………………………………………………………….... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ» ……………………………………………………………….... 5
1.1.         Зміст поняття " мислення" та його роль в системі освіти……………..5
1.2.         Особливості критичного мислення……………………………………...7
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ …..13
2.1.         Стадії навчання за методикою розвитку критичного мислення………13
2.2.         Використання  технології формування  критичного мислення у навчально-виховному процесі.…………………………………………………………………...21
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….…...25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….…..27

















ВСТУП
Література-це перша колиска емоцій і мрій, котра може стати мудрою вихователькою Ваших учнів. Перед сучасною освітою стоїть безліч завдань, які передбачають не просто забезпечення учнів якісними знаннями, а й формування компетентної особистості, здатної до адекватної оцінки оточуючих подій, спроможної творчо вирішувати поставлені перед нею завдання, а головне - не стати знівельованою особистістю у вирі асоціативних проявів суспільства. Безперечно, життя додає нових штрихів до сьогоднішніх ідеалів: ми знаходимося в постійному політичному круговерті, підпадаємо під вплив і релігії, і нових культурних утворень... Як в такому безмежному світі залишитися особистістю з чіткими моральними переконаннями, гідним патріотом, мати незаангажоване бачення подій, які оточують? Мабуть, одним з найвпливовішим та культурним осередком є навчальний заклад, який залишається державою в державі, виконує свою місію і надає ґрунт для задоволення освітніх та моральних потреб учня.
Можна з впевненістю сказати, що саме в літературі комплексно і систематично можна вирішувати завдання, які є актуальними і нагальними в умовах сьогодення. Створити осередок творчості та пошуку на уроці - ось головна мета, яка стоїть на першому місці. Щоб мати творчого учня - треба навчитися творчо працювати! Поштовх до освоєння учнями нових істин можливий лише на засадах партнерства та нових підходів. Саме тому основною проблемною темою в контексті викладання зарубіжної літератури в 8-11 класах є: «Використання технологій критичного мислення як засобу створення творчого мікроклімату на уроці зарубіжної літератури»
Актуальність розкриття визначеної проблеми полягає в завданні педагога - змінити практику своєї роботи, щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них активного мислення, адже в ідеалі ми прагнемо, щоб учні не просто запам'ятовували навчальний матеріал, а запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували та дебатували за змістом. Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні. Здатність до співпраці є найважливішою умовою критичного мислення, оскільки вона підтримує діалог, спільну мету і взаємне вивчення цінностей.
Література, впливаючи на формування і розвиток особистості, розкриває бачення світу і допомагає зрозуміти свою позицію відносно почутого чи побаченого.
В рамках уроків із зарубіжної літератури, побудованих на засадах критичного мислення, вирішується завдання сучасного підходу до навчання та виховання ліцеїстів. Навчити дітей мислити критично - означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення. Виникає необхідність у вихованні у ліцеїстів внутрішньої потреби передавати власне бачення світу, мати особисту позицію. Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Протягом уроків літератури відшукуються здібності у дітей, розвиваються  найменші прояви їхнього таланту.
Критичне мислення як світоглядна категорія є об'єктом дослідження. Обрання предмету дослідження пов'язане з інноваційними змінами у змісті освіти. Тому використання методів та прийомів технології критичного мислення на уроках зарубіжної літератури стало предметом дослідження.
В межах уроку є багато можливостей не просто надати учням можливість освоїти нові горизонти предмету, а й вступити з отриманою інформацією в безпосередній контакт, вільно демонструвати свої ідеї та оперувати отриманими знаннями в подальшому житті. Бути переконливими та впевненими в дискусії на будь - яку тему, мати власну оцінку на будь - яку подію, підкріплену реальними аргументами, формувати не лише читацьку активність, а й світоглядне переконання

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ
1.1. Зміст поняття " мислення" та його роль в системі освіти
Важливе місце у реалізації стратегічних завдань розвитку сучасного українського суспільства належить освіті, значення якої зростає у зв'язку з подоланням негативних наслідків минулого, орієнтацією на загальнолюдські цінності, демократизацію. Головне призначення освіти - навчити розв'язувати педагогічні завдання.
Пошук способу розв'язання завдання завжди є актом мислення. Учені підходять по-різному до трактування поняття "мислення".
С. Гончаренко вважає, що: "мислення" - вища форма відображення дійсності в психіці, ідеальна діяльність результатом якої є об'єктивна істина. Практика життєдіяльності людини включає попереднє розв'язання реальних завдань у сфері психіки з оперуванням даними пам'яті, пошуком у разі потреби додаткової інформації. Людське мислення базується на чуттєвому сприйнятті і постійно перебудовує його структуру. Мисленню людини притаманна властивість хоч би незначного передбачення невідомого, унаслідок чого в ході розв'язання тих чи інших завдання виникає момент раптового зрозуміння, здогадки - інсайт. Основними нормами процесу мислення є судження і міркування.
Судження - це форма мислення, у якій стверджується зв'язок між предметом і його ознакою (прикметою) або відношення між предметами і яка має властивість виражати істину або неправду.
Міркування - зіставлення думок, пов'язання їх задля відповідних висновків, логічне мислення. Міркування є також предметом логіки.
С. Гончаренко дотримується думки, що функції мислення є різноманітними. У навчальному процесі реалізуються переважно такі функції: розуміння (понятійна функція), функція розв'язання проблем і завдань, функція цілеутворення й рефлексивна функція. Діяльність мислення відбувається завдяки мислительним операціям і прийомам. Вихідними (загальними) операціями, що створюють передумови для інших мислительних операцій, є аналіз і синтез. Єдність аналізу і синтезу проявляється у порівняння й систематизації об'єктів. Похідними від аналізу і синтезу є операції абстрагування та узагальнення.
М И С Л Е Н Н Я
Змістовна складова
Операційна складова
уявлення (образи)
поняття (думки)
аналіз
синтез
порівняння
абстрагування
узагальнення
класифікація
систематизація

Прийоми мислення - це система мислительних операцій, для розв'язання конкретного завдання. За конкретними ознаками (зміст, характер завдань, ступінь новизни) мислення поділяють на:
·                     конкретно-дійове;
·                     наочно-образне;
·                     абстрактне;
·                     практичне;
·                     теоретичне;
·                     репродуктивне;
·                     творче;
·                     критичне.
Учений Супруненко М. І. у своїх дослідженнях дійшов висновку, що "мислення" (абстрактне - емпіричне, логічне - інтуїтивне, латеральне) : швидкість, гнучкість, оригінальність, точність. Завдяки мисленню (формальній і діалектичній логіці) формулюються поняття, будуються висловлювання, доводяться умовиводи.
Не менш важливим у розумовій діяльності є інтуїтивне мислення. У роботі з формування творчого потенціалу потрібно також виходити з того, що думка може рухатися від причини до наслідку або від наслідку до причини, від одиничного до загального або навпаки (індукція і дедукція). До того ж у процесі мислення оперують як абстрактним так і емпіричним матеріалам. Вищим рівнем прояву розумових здібностей людини є розв'язування проблем. Будь-яка проблема розв'язується завдяки знаходженню зв'язків між властивостями предметів і явищ об'єктивного світу. Якщо такий зв'язок встановлюють уперше то мають справу зі створенням нового, з творчим розвитком проблеми. кількість, різноманітність, оригінальність та адекватність запропонованих ідей розв'язку проблеми є показниками швидкості, гнучкості, оригінальності й точності мислення.

1.2.Особливості критичного мислення
Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний, тому говорять про індивідуальні особливості мислення, а саме:
·                     самостійність мислення, яка характеризує вміння людини ставити нові завдання, розв'язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей;
·                     критичність мислення, яка виявляється у здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляючи цінне та помилкове у них. Людина з критичним розумом вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє свої рішення, зважає на всі аргументи, виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій. Критичність мислення великою мірою залежить від життєвого досвіду людини, багатства та глибини її знань;
·                     гнучкість мислення, що виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів та прийомів аналогічних завдань;
·                     глибина мислення, яка виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних проявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій та процесів;
·                     широта мислення, що виявляється в здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної різнобічності;
·                     послідовність мислення, яка виявляється в умінні дотримуватися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обгрунтуванні. Послідовним можна назвати мислення людини, яка точно дотримується теми міркування, не відхиляється від неї, не перестрибує з однієї думки на іншу, не підміняє предмет міркування. Для послідовного мислення характерне дотримання певних принципів розгляду питання, зрозумілість плану, відсутність протиріч і логічних помилок в аргументації думки, доказовість та об'єктивність у зроблених висновках;
·                     швидкість мислення - це здатність оперативно розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості мисленнє-вих навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів.
Усі властивості мислення людини формуються і розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідним чином організована діяльність сприяє всебічному розвиткові цінних властивостей мислення особистості.
З прагматичної точки зору критичне мислення розглядається як науковий підхід до розв'язування широкого кола проблем — від буденних до професійних. Ідея розвитку критичного мислення зародилася у США, сягає своїм корінням у праці відомих американських психологів ХХ ст. У. Джемса та Дж. Д’юї. Засновник Інституту Критичного мислення Метью Ліпман визначав критичне мислення як кваліфіковане, відповідальне мислення, що виносить правильні судження, тому що засноване на критеріях, виправляє себе (самовдосконалюється) та враховує контекст. Американська спільнота однією з перших почала перетворюватись на інформаційне суспільство, яке характеризується змінами, що прискорюються. Інформація почала набувати якісно нових функцій, які можна порівняти з базисними функціями землеволодіння в Середньовіччі або капіталу в Новий час. Інформаційна революція містить вагому антропологічну складову, що передбачає вдосконалення не лише техніки та технологій, але й людини, передусім її мислення. Ті, хто не міг пристосуватися до нових умов життя, часто не могли впоратися з новими складними питаннями, до того ж ставали легкою здобиччю шахраїв. В Америці серйозно поставилися до цієї проблеми і почали шукати нові підходи до навчання своїх громадян. М. Ліпман започаткував практику навчання критичного мислення і пов'язував необхідність такого навчання із тим, що демократичне суспільство потребує розумних громадян, а не просто раціональних.
У недалекому майбутньому, передбачає Р. Пауль, головним капіталом буде вже не сама інформація, а її ефективний виробник. Отже, здібність обробляти інформацію буде підвищуватися в ціні, відповідно й навички критичного мислення стануть запорукою успіху в інформаційному суспільстві. Сучасний світ, стверджує вчений, потребує постійного вдосконалення навичок мислення. Це перша вагома причина, чому слід навчати критичного мислення. Безперечно, впровадження навчання, орієнтованого на розвиток критичного мислення, є нагальною методичною проблемою сучасної освіти. ХХІ ст. стане часом, коли саме розумові здібності окремих людей, а не природні ресурси, капітал і технології, визначатимуть вирішальну грань між успіхом і невдачею, між лідерами та веденими. Уміння критично мислити забезпечує науково—технічний і суспільний прогрес та є запорукою демократії, а освіта відіграє в його розвитку першорядну роль.
Такий тип мислення потрібен для вирішення неординарних практичних завдань. Коли перед нами постають реальні проблеми, які неможливо вирішити за допомогою наявних знань та умінь, тоді ми залучаємо принципи, стратегії та процедури критичного мислення. Це відбувається під час розв'язування проблемних задач, формулювання висновків, ймовірнісної оцінки та ухвалення рішень. Ф. Станкато зазначав, що критичне мислення — це формулювання суджень відносно правдивості та реальності заяв або відповідей щодо розв'язання проблем.
Отже, основне призначення критичного мислення — це розв'язання проблем (завдань), а головним результатом критичного мислення є судження. Висунення гіпотез — це одне з ключових умінь в критичному розмірковуванні, оскільки наявність проблеми передбачає формулювання припущень щодо її розв'язку. Психологічно критичне мислення покоїться на прагненні до творчого пошуку, жадобі до знань. С. О. Терно розробив теорію розвитку критичного мислення у процесі навчання.
Поняття "критичне мислення" визначають різними способами. З одного боку, у побутовій мові "критичне" асоціюється з негативним ставленням до чогось. Таким чином, для багатьох критичне мислення передбачає суперечку, дискусію, конфлікт.
В Україні вперше проблема розвитку критичного мислення була піднята харківським дослідником О. Тягло (Логика критического мышления, 1996). Сьогодні в наукових джерелах можна знайти різноманітні визначення. Д. Браус і Д. Вуд визначають критичне мислення як розумне рефлексивне мислення, сфокусоване на вирішенні того, у що вірити і що робити. Критичне мислення, на їхню думку, це пошук здорового глузду – як міркувати об'єктивно і діяти логічно з урахуванням як своєї точки зору, так й інших думок, уміння відмовитися від власних упереджень.
Д. Халперн визначає критичне мислення у своїй роботі "Психологія критичного мислення" у такий спосіб: "Використання таких когнітивних навиків і стратегій, які збільшують імовірність отримання бажаного результату. Відрізняється виваженістю, логічністю і цілеспрямованістю", тобто спрямоване мислення. Критичне мислення означає оцінювальне, рефлексивне мислення. Це відкрите мислення, яке не сприймає догм, розвивається шляхом накладення нової інформації на життєвий особистий досвід. У цьому і є відмінність критичного мислення від мислення творчого, яке не передбачає оцінювального аспекту, а продукує нові ідеї, які дуже часто виходять за межі життєвого досвіду, зовнішніх норм і правил. Однак, провести чітку межу між критичним і творчим мисленням складно. Критичне мислення – це відправна точка для розвитку творчого мислення, більше того, і критичне, і творче мислення розвиваються одночасно, вони взаємообумовлені.
Критичне мислення – складний процес творчого переосмислення понять та інформації. Це активний процес пізнання, який відбувається одночасно на декількох рівнях. Адже знання, що їх засвоює критично мисляча людина, постійно диференціюються й систематизуються з точки зору ступеня їх істинності, вірогідності, достовірності. Критичне мислення – це мислення вищого порядку; воно спирається на отриману інформацію, усвідомлене сприйняття власної розумової діяльності в оточуючому інтелектуальному середовищі. Однак рівень критичності визначається не тільки запасом знань, а й особистісними якостями, установками, переконаннями. Критичність особистості повинна бути напрямлена перш за все на самого себе: на аналіз і оцінку своїх можливостей, особистісних якостей, вчинків, поведінки в цілому.
Критичне мислення – це процес, під час якого людина може охарактеризувати явище або предмет, виразити своє ставлення до нього шляхом полеміки або аргументації власної думки, знайти вихід з будь-якої ситуації.
Критичне мислення – це вміння активно, творчо, індивідуально сприймати інформацію, оптимально застосовувати потрібний вид розумової діяльності, різносторонньо аналізувати інформацію, мати особисту, незалежну думку та вміти коректно її відстоювати, уміти застосовувати здобуті знання на практиці.
Критичне мислення – це процес, який найчастіше починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформації, закінчується прийняттям рішення щодо розв'язання поставленої проблеми.
Критичне мислення неможливо відділити від творчого. Як тільки-но ми починаємо аналізувати проблему, ми одразу будуємо гіпотези, шукаємо альтернативні способи розв'язання тощо. А все це є актами творчості.
Розвивається критичне мислення шляхом розв'язування проблемних задач, робота над якими вимагатиме від керівників відповідального ставлення до ухвалення рішень. Необхідно буде не просто заявити про свою позицію щодо окресленої проблеми, а й довести та обґрунтувати її. Зважити усі "за" та "проти", передбачити наслідки ухвалених рішень. Для цього важливо розглянути проблему з різних точок зору, врахувати різні думки.
Усе зазначене потребує врахування ще й того, що критичне мислення завжди діалогічне, тобто передбачає дискусії, зокрема між тими, хто навчається, в яких висуваються критерії, ідентифікуються й обговорюються контексти, а мовленнєвий процес в цілому піддається оцінюванню.
"Критичне мислення - явище багаторівневе та варіативне, бо в ньому відображаються морально-етичні наставляння, соціально-політичні риси, оцінний досвід, ціннісні орієнтири, знання людини, способи розумових і практичних дій. Воно актуалізується у різних ситуаціях і стосовно різних об'єктів, а тому недоцільно закріпити тільки за певною навчальною дисципліною завдання формування критичного мислення"








РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ
2.1 Стадії навчання за методикою розвитку критичного мислення
Серед педагогічних ідей, що проходять апробацію, найактуальніші ідеї вітчизняної  та зарубіжної педагогіки, зокрема, ідея становлення сучасної моделі навчального закладу Національної Школи – родини, комплексна програма розвитку дітей молодшого шкільного віку «Росток», педагогічні концепції екологічного, полі культурного виховання, програми, спрямовані на розв’язання проблем індивідуально-зорієнтованої освіти, національно-патріотичного виховання, ті, що пов’язані з досягненнями у галузі інформаційних систем.
Програму «Читання і письмо для розвитку критичного мислення» (далі ЧПКМ) розробили викладачі Міжнародної Асоціації Читачів Джанні Стіл та Курт Меридіт, за підтримки Інституту Відкритого Суспільства Джорджа Сороса.
В Україні  практичну реалізацію програми ЧПКМ розпочали в червні 1998 року
Мета програми: впроваджувати у шкільну практику стратегії викладання, які допомагають школярам осмислювати прочитане, виявляти самостійність у питаннях самоосвіти, розуміти логіку аргументів, учитися уважно слухати співрозмовника, впевнено вести дискусію та приймати виважені рішення.
Навчити учня критично мислити – це якнайкраще підготувати до життя в демократичному суспільстві. З чого треба починати – навчати думати.
Навчання є ефективнішим, якщо учні використовують цілий репертуар стратегій мислення.. Саме за допомогою цих стратегій у ситуації значущого навчання вони усвідомлюють процес навчання. Процес навчання і критичного мислення ефективніший, коли учні мають змогу застосовувати засвоєні знання до реальних життєвих завдань.
Навчання стає більш результативним, коли воно побудоване на попередньому знанні та досвіді учнів. Навчати критично мислити не просто. Це завдання не з тих, що можна виконати і забути. Є низка умов, які учитель має створити у класі для успішного залучення учнів до процесу критичного мислення.
Для заохочення учнів до критичного мислення вчителеві необхідно:
Ø    виділити час та забезпечити можливість критично мислити;
Ø    дозволити учням вільно розмірковувати;
Ø    приймати різноманітні ідеї та думки;
Ø    сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;
Ø    забезпечити без ризикове середовище, вільне від глузувань;
Ø    висловити віру у здатність кожного учня продовжувати критичні судження;
Ø    цінувати критичне мислення учнів.
У свою чергу учні мають:
Ø   розвивати впевненість у собі і розуміти цінність власних думок та ідей;
Ø   брати активну участь у навчальному процесі;
Ø   ставитись з повагою до різноманітних думок;
Ø   бути готовим продовжувати стверджувати чи заперечувати судження. Наступним кроком до розвитку критичного мислення є побудова уроку за трифазною моделлю.
Три фази критичного мислення:
1.         Актуалізація опорних знань. Евокація (встановлення зв’язків):
-              Як підвести учнів до формулювання запитань та мети навчання?
Основні запитання:
-              Як сфокусувати думку учнів на темі уроку?
-              Як збудити цікавість учнів?
-              Як відновити у пам’яті попередні знання?
-              Як спонукати учнів до формулювання запитань?
Спочатку розглянемо стратегії евокації.
Учитель має широкий вибір методів, які слугують одній меті – допомогти учням згадати попередні знання щодо теми уроку, збудити їхню цікавість та сформулювати мету навчання. Отже, ефективна стратегія евокації створює мотивацію учнів до активного навчання. Ми ознайомимося із деякими методами, які можна використати на стадії евокації.
Попередня активація – представляє фонові знання і збуджує інтерес до теми. Це можуть бути біографічні дані про автора, про твори цього автора, історія написання твору тощо.
Фокусуючи запитання – постановка запитань, на які потрібно відповісти після читання або прослуховування. Слід зробити прогноз і виявити, які були підстави для цього прогнозу.
Мозкова атака та Мозкова атака в парах. Учні складають список понять, які їм відомо з теми, яку вони вивчатимуть.
Учні діляться знанням з товаришем по парті або з усім класом.
«Гроно» - учні використовують список понять Мозкової атаки з даної теми, а потім застосовують метод «Гроно» для встановлення зв’язків.
«Асоціативний кущ» - учні використовують Мозкову атаку для встановлення асоціативних зв’язків. (Побудова схеми.)
Керована   діяльність-читання з передбаченням.  Потрібно поділити текст на частини і запропонувати учням передбачити, що станеться в наступній частині, або здогадатися, про що вони дізналися в інформаційному тексті. Для передбачення використовують заголовок або фрази.
Учитель дає учням короткий перелік слів, вислів із тексту і пропонує парам учнів зробити припущення, як ці слова використано в тексті: Знаю – Хочу знати – Вивчаю. Невеликі групи або весь клас розповідають те, що вони вже знають про тему, а потім формулюють запитання, на які треба знайти відповіді.
Вільне письмо. Учні повільно пишуть все, що вони знають, відчувають, чому дивуються щодо теми уроку – до того, як почнеться її опрацювання.
2.         Усвідомлення змісту.
Як учні будуть вивчати зміст:
а) демонстрація чи презентація:
- Який зміст будуть презентувати чи вивчати?
б) пошукова діяльність учня:
- Що буде робити учень під час уроку, щоб зрозуміти зміст?
Необхідно вказати на те, що ця робота може тривати один урок чи (якщо спланована як дослідження) кілька днів, тижнів.
Дві обставини, важливі на цьому етапі:
1)         Надати учням матеріал.
2)         Залучити їх до активного дослідження матеріалу, пошуків або конструювання значення у процесі роботи з матеріалом.
Для цієї фази розроблено багато стратегій. Зупинимось на деяких з них.
Метод «Позначки» (Поміч).
Після того, як відбулась Мозкова атака учнів за темою уроку, запропонуйте їм відмітити у тексті ті частини, які підтверджують те, що вони вже знали (+), або ті, які суперечать їхнім думкам (-); а також  ті, що містять неочікувані ідеї (v), і ті, щодо яких в учнів виникли запитання (?).
Кероване читання з передбаченням.
Ця діяльність згадувалася на стадії евокації.
Щоденник подвійних нотаток.
Сторінку зошита потрібно розділити на дві частини, у лівій частині учні будуть занотовувати те, що здається їм важливим чи викликало якісь емоції. Праворуч – коментарі до цих частин.
Запитання – Відповідь.
Учні працюють у парах. У ході читання тексту вони ставлять запитання стосовно частин тексту та відповідають на них. Запитання можна ставити до класу.
Взаємонавчання.
Після того, як частину тексту прочитала невелика група учнів, нехай вони по черзі грають в «учителя» - складають резюме щодо прочитаного, ставлять запитання іншим учням, пояснюють незрозуміле, а також прогнозують, що буде далі в тексті.
Розширена лекція.
Хоча вчитель подає інформацію у вигляді лекції, він спочатку застосовує стратегію евокації з метою виявлення попередніх знань учнів та отримання їхніх запитань щодо теми; у процесі викладання постійно дає змогу ставити запитання та обговорювати матеріал. І зрештою учитель надає учням можливість для рефлексії.
Думайте – Працюйте в парах – Обмінюйтеся думками.
Учням пропонують обдумати якесь питання, що стосується уроку. Відповіді можна записати. Потім усі учні утворюють пари і порівнюють свої відповіді. Далі кілька пар діляться відповідями з класом.
Кероване вивчення.
Учням слід дати письмову інструкцію, яка приверне їхню увагу до ключових частин тексту і спрямує їхні думки. Наприклад: охарактеризувати ставлення головного героя до а)…, б)…., в)…. .
3.                Рефлексія (міркування).
Як учні можуть відобразити вивчене:
а)  рефлексивне обговорення чи письмове завдання;
б) керована практика поданих навичок або понять.
У моделі АУР (актуалізація, усвідомлення, рефлексія) рефлексія є тією фазою процесу навчання, на якій учні звертаються до вивченого раніше і виконують певні дії з ним. Вони досліджують зміст вивченого, обмірковують нові знання у світлі власного досвіду, визначають свою позицію щодо порушених проблем. Тут учитель може розширити роботу і включити до неї, крім рефлексії, також «застосування». Бажано перейти до керованої практики – застосування операції чи стратегії до нових проблем або нових текстів. Цю практику можна розглядати як зміну або як доповнення практики рефлексії.
Є багато варіантів використання фази рефлексії. Вибір залежить від предмета, що вивчається, рівня підготовки учнів, а також від часу, відведеного на тему.
Протягом одного уроку можна реалізувати багато видів роботи, а деякі запланувати для домашнього завдання або для продовження на наступному уроці. Далі наведено низку стратегій, які допоможуть учням на фазі рефлексії.
Запитання про реакцію читача.
Після прочитання тексту учитель ставить базові загальні запитання, спрямовані на виявлення емоцій учнів:
-              Що відчули? Над чим змусило замислитися прочитане?
Більш конкретизовані запитання перевіряють розуміння деталей тексту.
Огляд щоденника подвійних нотаток.
Учні діляться тим, що вони записали у своїх щоденниках відгуків. Учитель пов’язує подальше обговорення тексту з їхніми відгуками.
Обговорення в групі.
Стратегія подібна до попередньої. Кінцевим результатом є презентація думок усієї групи.
Написання есе.
Учні у вільній формі викладають думки щодо прочитаного. Есе можна писати 5,10,20 хвилин.
Збережи останнє слово для мене.
Учні виписують цитату, яка схвилювала або найбільше вразила. Зі зворотного боку записують коментар. Останнє слово надають «несміливому» учневі наприкінці уроку. Правильність судження до уваги не брати!
Дискусійна мережа.
Пари учнів чи кожен окремо збирають докази на підтримку «за» і «проти» щодо певної проблеми у тексті, поданої у формі бінарного запитання «Так» - «Ні».
Дебати.
Часто дискусії переростають у дебати: тоді клас слід поділити на дві частини і продовжувати далі аргументувати; а змінюючи думки, учні змінюють свою позицію у буквальному розумінні, переходячи до іншої частини класу.
«Позначки» (Поміч).
На завершення уроку, коли вивчено текст, учні можуть розробити схему, де б відображалися основні результати їхніх досліджень.
«Сенкан».
Після опрацювання теми учні можуть написати короткий віршик (п’ять рядків) на вивчені поняття.
Сенкан – це віршик без рими.
ПІСЛЯ УРОКУ
Роботу учнів можна продовжити і після уроку. Додаткова позаурочна діяльність включає такі запитання:
-              Яке подальше навчання або іншу діяльність стимулює урок?
-              Як можна застосувати освоєні процеси до іншого дослідження?
-              Які проблеми ще очікують наше дослідження?
-              Що маємо робити після закінчення уроку?
Цей вид діяльності переслідує не одну мету. Важливо, що учні мають змогу самостійно працювати над проблемами або практичним застосуванням того, про що йшлося на уроці.
Отже, учні  можуть винести свої знання поза межі школи.
Додаткову позаурочну роботу можна виконувати, використовуючи такі стратегії:
-              інтерв’ю;
-              незалежне розслідування;
-              написання есе;
-              творче письмо;
-              оприлюднення проекту (плакат, стінгазета);
-              драматизація;
-                     опитування;
-                     збір даних;
-                     застосування до інших випадків.
Ось далеко не повний перелік стратегій, які допоможуть навчити учнів критично мислити.
Аналіз роботи за Освітньою програмою ЧПКМ показав, що завдяки інтерактивним стратегіям вдалося «розв’язати язичок» замкнутим, малоактивним, а часом і зовсім неактивним учням. Робота в групах пробуджує бажання брати хоч маленьку участь у роботі колективу. Учні починають думати, аналізувати, висловлюватися. Вони знаходять у своїх маленьких голівках оті зернини, які дадуть паростки майбутнього врожаю. Повага до думки товариша, незважаючи на те, правильна вона чи ні, дає можливість бути почутим, бути зрозумілим. А якщо немає осуду чи висміювання з боку вчителя й однокласників, це стимулює до переосмислення або повної зміни своєї думки. Часто тему уроку учні визначають і формулюють самі на основі самостійно зроблених висновків. Вони не бояться припуститися помилки, бо бажання самому виправити її домінує над страхом.
Таким чином формується критично мисляча особистість.
Розвиток критичного мислення – мета довготривала. А застосування стратегій ЧПКМ у школі – це лише перший крок на шляху до цієї мети. Тому не варто чекати швидких результатів і великих успіхів одразу. Важливо, що дитина  розкрилася, не боїться висловити свою думку, відстояти її, бажає працювати в колективі, зробити свій вклад у роботу класу. Тому,  аналізуючи урок слід звернути увагу на таке:
1.         Чи експериментував учень? Чи використовував різні варіації, підходи?
2.         Чи може учень підбити підсумки своїх спостережень? Чи може зробити висновки. порівняння?
3.         Чи виникло бажання поглибити знання із даної теми самостійно?
4.         Чи звернули учні увагу на той матеріал, який приніс учитель на урок? Чи зможуть використовувати його у подальшому навчанні?
5.         Який емоційний стан учня? Чи триває обговорення після уроку?
Тож, бажаємо вчителям учитися мислити критично самим і навчити цього учнів. Критично мисляча людина – це особистість, яка відбулася і перебуває у постійному пошуку проблем і шляхів їх розв’язання. Це і дає їй енергію для життя і творчості.

2.2 Використання технології формування критичного мислення у навчально-виховному процесі
Психологи стверджують, що найприроднішим видом діяльності є гра. Кубування – це приклад ігрової методики, а також один з методів навчання, що полегшують всебічний розгляд теми. Спочатку треба виготовити кубик. Це невеличка коробочка з довжиною ребра від 15-20 см. Покрита папером. На кожному боці кубика написана вказівка.
1.                Опишіть це.
2.                Порівняйте це.
3.                Встановіть асоціації. Про що це змушує вас думати? Що спадає вам на думку у зв’язку з цим?
4.                Проаналізуйте це (побудова і т.д.)
5.                Знайдіть застосування цьому. Як саме це можна застосувати.
6.                Запропонуйте аргументи «за» або «проти» цього. Дозволяю учням використовувати повний діапазон аргументів: від логічних до безглуздих.
Учні можуть виконувати кубування в парі, потім об’єднуватися в групи. Слід провести через кубик слово, це може бути літературний термін, наприклад «балада» або якась інша назва. Нижче навожу приклади «кубування» слів «балада», «час», «оцінка».Цей метод можна застосувати на уроках з вивчення драматичних творів після читання та перегляду п’єси. Сторони куба змінюють залежно від того, з якого боку хочеться підійти до розгляду проблеми.
 «Кубування» можна використовувати на стадії рефлексії. Для учнів 5-7-х класів на кубі можна написати запитання:
-              Як це виглядає?
-              На що це схоже?
-              Чим це відрізняється?
-              Про що це змушує замислитися?
-              З чого це складено?
-              Це добре чи погано?
Кубування на тему «ЧАС»
Порівняйте це: час можна порівняти з соколом, який летить, а іноді – з черепахою.
Опишіть це:  як ви знаєте, годинник має  три стрілки: секундну стрілку можна порівняти з гепардом, а хвилинну – з пантерою, яка перестрибує з гілки на гілку. Годинну стрілку – зі змією, яка все ближче і ближче непомітно наближається до своєї здобичі.
Про що це змушує думати: про майбутнє, коли підросту і буду казати: були часи…
Виникнення: неандертальці розуміли, що коли темніло – час лягати спати. А в ХVI – XVII ст. в Римі один учений винайшов сонячний годинник. Кожна людина має свій час.

«ГРОНУВАННЯ»
Цю стратегію критичного мислення я використовую з метою навчити учнів вільно мислити на задану тему. Наш мозок має принцип роботи, що можна умовно назвати «нелінійна форма – потік свідомості».
«Гронування» - це і є нелінійна форма мислення. На різних етапах уроку можна з успіхом використати «тренування»:
-              для підбиття підсумків вивченого;
-              для побудови нових зв’язків;
-              як спосіб графічного зображення;
-              для розвитку нових уявлень.
Гронування може стати заохоченням до процесу письма учнів, які не люблять писати.
Гронування (асоціювання) – це письмовий вид діяльності, що допомагає учневі зрозуміти поняття і зв’язки, які він інколи не може усвідомити при традиційних формах навчання.
Цей вид діяльності краще проводити в невеликих групах.
Гронування ( або асоціювання, або асоціативний кущ) я проводжу так:
1.         Називаю учням головне слово або фразу ( наприклад, «Гамлет»).
2.         Потім пропоную записувати слова та фрази, які спадають на думку з обраної фрази, які спадають на думку з обраної теми.
3.         Строго регламентую час (8-10 хв) і рекомендую учням встановити, де потрібно зв’язки між поняттями.
Для успішного виконання цієї, безумовно, активної форми вивчення нового матеріалу, слід дотримуватись кількох основних правил:
1.         Записувати все, що спадає на думку, не дискутувати.
2.         Не замислюватись над правилами письма (каліграфією тощо).
3.         Не зупинятись доти. доки не вичерпаються всі ідеї.
4.         Встановити якомога більше зв’язків.
Важливо, щоб учитель також працював, складаючи своє гроно або приєднався до групи.
Можна скласти «гроно» у наступній роботі над текстом. Якщо це «гроно» є результатом перевірки прочитаного художнього твору до початку його вивчення, проводжу оцінювання.
Можна скласти «гроно» на початку вивчення теми, а потім доповнити його при закріпленні. Отже, учні на початку вивчення теми встановлюють рівень власних знань (попереднє гронування). Доповнюючи «асоціативний кущ» новими поняттями, встановлюючи нові зв’язки, учні усвідомлюють знання, отримані на уроках зарубіжної літератури.
Один із найпотужніших інструментів, який може як спонукати, так і відбити бажання критично мислити - запитання вчителя.
Від запитань, які ставить учитель, залежить атмосфера в класі. Запитання, які обмежують мислення учнів простим переказом або гальмують процес мислення, підводять учнів до думки, що їхнє мислення поверхове. Запитання ж, відповіді на які вимагають мислення, розмірковування, відтворення, уявлення, створення чи ретельного зваження, підвищують рівень учнівської думки і дають учням зрозуміти, що вони можуть додати щось вагоме до спільних уявлень і розумінь.
Такі запитання привчають до того, що знання – це не щось набуте раз і назавжди, а те, що підлягає поглибленню і вдосконаленню.
1.         Буквальний рівень (те, що у тексті, і так, як у тексті).
2.         Переформулювання (те, що у тексті, але іншими словами).
3.         Уявлення, змалювання того, про що говориться у тексті.
4.         Інтерпретація того, що є у тексті ( «Чому?»).
5.         Вихід за межі тексту (зв'язок того, що є у тексті, з тим, що є в житті).
6.         Аналіз, перегляд змісту у більш широкому контексті, пошук того, що підтверджує те чи інше твердження.
7.         Синтез, пов’язування прочитаного з власним життєвим досвідом.
8.         Оцінка, власне судження про прочитане і з приводу прочитаного.
Класифікація запитань за системою Блума











ВИСНОВКИ
Освіта ХХІ століття – це розвиток, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем. Формувати покоління, яке здатне навчатися протягом усього життя, створювати та розвивати цінності громадянського суспільства – ось завдання, що стоять перед учителем сучасної школи. Цьому сприяє технологія розвитку критичного мислення – педагогічна система, спрямована на формування у школярів аналітичного мислення.
О. Сухомлинський зазначав: «Коли дитина на власному досвіді переконується, що кожне явище має свою причину, її мислення набуває дуже цінної риси: вона намагається знайти, пояснити причину кожного явища». З огляду на слова педагога, зрозуміло, що основним результатом навчання має стати уміння учнів думати критично.
Використання ТКМ вносить істотні зміни в діяльність вчителя та розвиток учня як особистості, ставить нові вимоги до професійної майстерності викладання предмета, вимагає певної організації роботи під час навчального процесу.
Ми розуміємо, що сучасному суспільству потрібна інформована та компетентна особистість, яка здатна вимогливо оцінювати свої думки, ретельно перевіряти рішення, виявляти самокритичне ставлення до своїх дій. Основне завдання вбачаємо в тому, щоб навчити вихованців творчо і критично мислити, полюбити сам процес зародження нової думки. Подальша робота за ТКМ буде спрямована на удосконалення тих методів і прийомів, які викликали труднощі в реалізації. Арсенал методичних стратегій доволі великий і цікавий, тому є поле для активної педагогічної діяльності. На моє переконання, вчитель повинен організувати творчий процес. Якщо він буде створений, то буде і результат. Зазначені вище методики роботи з учнями мають великий потенціал, реалізація якого створює оптимальні умови для формування ключових компетентностей учнів, здатних ефективно адаптуватися та функціонувати в складних сучасних умовах.




























СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.                Бондар С.Д. Зарубіжна література.  / Бондар С.Д.; [Плани-конспекти 6 клас]. – Харків : Торсінг». – 30 с.
2.                Вердіна С.Г. Секрети педагогічної майстерності. Уроки для вчителя. Панченко А./. - Х.: Вид.група “Основа”, 2008. - 111с.      
3.                Вулканова В. Сучасні технології навчання // Директор школи, № 37(469), жовтень 2007. - С.3-36.
4.                Чередник Л.А вивчення зарубіжної літератури. Календарні плани. Методичні поради. Дидактичні матеріали.6 клас / Чередник Л.А – «Веста»,-2003. – 24 с.
5.                Рогозинський В.В Зарубіжна література. Робочий зошит учня. 6 клас Рогозинський В.В., Письменна Н.І.  – Харків «Ранок» «Веста»,-2003.– 39, с.
6.                Мацевко Л.В. Зарубіжна література. Робочий зошит учня. 6 клас: Мацевко Л.В., Шудра Н.Г. / Чарльз Діккенс Різдвяна пісня у прозі: у пошуках методичних варіантів// Всесвітня література.-2002.-№11. –– С. 18
7.  Зарубіжна література. Розвиток критичного мислення учнів. Теорія та практика. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://school3loz.clan.su/_ld/0/6_Polyackova.pdf
8. Зарубіжна література Критичне мислення на уроках зарубіжної літератури: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/in_lit/4431/
9. Зарубіжна література Критичне мислення на уроках зарубіжної літератури: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://5fan.ru/wievjob.php?id=59026

10. Терно С. Теорія розвитку критичного мислення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ppkokoippo.edukit.kr.ua/Files/downloads/Terno_CTDTheory-1.pdf

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)